By Daria Veligura
In the spring of 2022, America saved me and my two children from war.
The government granted permission for us to stay in the United States for more than a year with the right to work. To live in safety and earn an honest living is the highest privilege to me.
My nation, Ukraine, has a thousand-year history. One of the rules of my people, which is passed down from mother to child, is never to forget good deeds and always give double thanks. How could I thank the people who helped me by providing me with a house, a car, and money? I decided to bring kindness and beauty into their lives, which is what art is.
When I lived in Ukraine, my family always supported Ukrainian artists. We helped artists with the sale of paintings, organization of exhibitions, and also organized events for children in art museums so that they could get acquainted with the work of Ukrainian artists. Ukrainian artists have always been respected. The war has turned their material world into horror, but at the same time their spiritual world becomes stronger.
Georgy Zaichenko is one of the many brilliant Ukrainian artists, who was born in Kyiv in the year that World War II ended. Now he is 75, and he may finish his life during another war. He was a close friend of my husband’s father. My husband always feels a connection with his dead father when talking to George.
He sent 20 paintings to me in America, some from his collection, and some new ones. Knowing that the Americans helped me, he probably wanted to say thank you in this way, and show that the Ukrainian people have a deep spiritual peace, a high culture that is expressed only in art. Since his intentions are sincere, fate played a hand and made sure that his artwork, after traveling 10,000 kilometers, through the hands of unfamiliar people – from customs officers to postal workers – ended up reaching me in Maine.
A friendly volunteer named Brenda Squibb from Connecting Across Cultures, based in midcoast Maine, helped me reach out to Lesya Sokhor, a Ukrainian artist who lives in Brooks. We brought her the paintings in the form of a tube of rolled canvases, all of different sizes. She agreed to make individual frames for each painting, which was a huge undertaking. After almost three months, the paintings were ready. The two-hour journey to her home to pick them up will remain in my memory for a long time. It was raining heavily, and I felt lost on the road. When I finally got to her home and saw her happy face, I knew that the exhibition was meant to be!
And then I met a wonderful person named Victoria from the Center for Furniture Craftsmanship. I shared with her the idea of organizing a Ukrainian event and she found a place for this. The friendly administrators of the Steel House in Rockland provided their building for the whole weekend. The day before the exhibition, people came to help me in an absolutely generous way.
Together, we hung pictures, made decorations, painted signs, cooked food, distributed postcards to people, sent letters of invitations, and posted advertisements around the cities. Thanks to the help of kind people, an article about the upcoming event and the Ukrainian artist was published in the local newspaper. And one of my neighbors even learned a Ukrainian song to express support for our future event! That way we managed to organize the “Exhibition of Ukranian Art”!
During the two days of the exhibition, we sold half of Georgiy Zaychenko’s works and collected many donations. Part of the funds was sent to pay for utilities in the house of the Union of Artists in Kyiv and to Georgiy Zaychenko. With the collected charitable contributions, we equipped a bomb shelter for children in one of the Kyiv schools, organized a supply of water and food, made the internet available, and bought games and toys. We bought and sent clothes and basic necessities for children living in an orphanage in the city of Dnipro who were left without their parents because of the war.
A small spark made a big fire! Since everyone wanted to help with all their hearts, we all succeeded! Americans saw that Ukrainians who came to the U.S. were not here to take advantage, but to give and share their most valuable belongings – culture, kindness, knowledge, and love. And show that all of us together, by contributing a drop of goodness and love, will be able to resist evil and aggression!
Навесні 2022 року США врятували мене та моїх двох дітей від війни. Вони надали дозвіл перебувати на території краіни більше року з правом працевлаштування -це найвища привілегія для мене- жити в безпеці та заробляти на своє життя.
Моя нація має тисячолітню історію й одне з правил мого народу, яке на генетичному рівні передається від матері до дитини- ніколи не забувати про добро та обов’язково віддячити у подвійному розмірі. Як я можу віддячити людям , які мені допомогли з домівкою, машиною, грошима? Тільки додати в іх життя трохи доброти та прекрасного чим і є мистецтво . Живучи в Україні, моя родина завжди підтримувала українських митців. Ми допомагали художникам з продажу картин, організацією виставок, також організовували заходи для дітей в художніх музеях, щоб вони знайомилися з творчістю українських художників.
Творчі люди розвиваються тільки в розвиваючому суспільстві. Українські митці навіть в мирний час жили скрутно . Війна перетворила їх матеріальний світ в жах. Але при цьому їх духовний світ став сильнішим. Георгій Зайченко – геніальний художник, який народився в рік закінчення Другої Світовоі війни і зустрів цю війну майже в 75 років. Він зібрав деякі свої роботи, написав нові та відправив 20 картин мені в Америку. Я до кінця не розумію мотивів його вчинку… він точно не шукав вигоди для себе.
Знаючи, що американці допомогли мені, він ,мабуть ,в такий спосіб хотів віддячити за добро та показати , що український народ з глибоким духовним світим ,високою культурою, яка є тільки в мистецтві. Так як його наміри були щирі, доля розпорядилась так, що його работи, подолавши 10 тисяч кілометрів, через руки знайомих і незнайомих людей, від митників до кур’єрів пошти, опинились у мене в штаті Мейн.
Доброзичлива Бренда, волонтер з організації “Connecting Across Cultures” допомогла знайти мені контакти української художниці в Бруксі- Лесі Сохор. Ми привезли ій загорнуті полотна картин, всі вони були різного розміру, що ускладнювало ситуацію з оформленням, але Леся погодилась взятися за це… Через майже три місяці картини були готові. Дво- годинна подорож до ії домівки за картинами залишиться в моій пам’яті надовго – був сильний дощ, я їхала майже по орієнтирами…Діставшись до місця і побачивши її щасливе обличчя, я зрозуміла -виставці бути!
А потім я познайомилась з чудовою людиною – Вікторією в Center of Furniture Craftsmanship. Я поділилась з нею ідеєю організації українського заходу і вона погодилась , знайшла місце, де можливо організувати мій задум. Привітлива адміністратор Стил Хаузу надали в користування приміщення на вихідні абсолютно безкоштовно.
Напередодні виставки приходили люди, які безкорисливо хотіли мені допомогти з організацією.
Ми разом вішали картини, робили декор, малювали вивіски, готували їжу, роздавали листівки людям, надсилали листи із запрошеннями та розвішували об’яви по містах району. Опублікували статтю про майбутній захід та українського художника в місцевій газеті завдяки допомозі добрих людей. А один із моїх сусідів навіть вивчив українську пісню, так висловив
підтримку нашому майбутньому заходу! І у нас вийшло організувати Виставку українського мистецтва!
За два дні виставки ми продали половину робіт Георгія Зайченка та зібрали багато пожертвувань. Частина коштів відправили на оплату комунальних послуг в Будинок Спілки художників Києва та Георгію Зайченко.
На зібрані благодійні внески ми облаштували бомбосховище дітям в одній із київських шкіл: організували запас питної води , їжі, провели інтернет, закупили ігри та іграшки. Купили та відправили одяг та речі першої необхідності для дітей, які живуть в дитячому будинку міста Дніпро що залишились без батьків через війну.
Маленька іскра зробила велике полум’я! Так як кожен хотів допомогти від усього серця, у нас все вийшло! Люди дізнались, що українці, які прибули до США не для того ,щоб користуватися , брати, а для того , щоб віддавати та ділитися найціннішим в культурі-добром, знаннями, любов‘ю. Що всі ми разом і кожен окремо по крапельці дасть можливість світу
через добра та любов протистояти Злу та Агресії!
